Галлюциногенные грибы мицелий
Але, народ! Що там у вас по партіях та закладках? Збираюсь я рубати такий екстра наркотик, що аж слина піде. Не хочу просо себе прокачувати, чуйте сподіваюсь?
Отак, одного прекрасного дня я вирішила, що пора вийти зі звичних рамок та випробувати щось новеньке. Зокрема, псилоцибинові гриби – це моя нова вже закладка в житті. Я говорю, це вам не пудра або там щось інше примітивне. Але про все по порядку, давайте я вам розкажу, як саме це все сталося.
Закинувши свої початкові пошуки в інтернеті, я не очікувала такої кількості пропозицій. От це вам не будь-який звичайний хімік, ви знаєте. Ось так, роздивляючись серед зелених об'яв, я вибрала найбільш вигідну пропозицію – "Псилоцибінові гриби, перша якість. Краща ціна в місті!". Він мені до дому доставив, так що я навіть не замовляла.
Коли він до мене по прізвищу попер, видно було, що це не зовсім новак. Він мав такого чалого вигляду, наче вже накурився чимось інтересненьким. Після здачі грошей, я швидко повернулася до свого вай-фаю та розпакувала цей мій "сюрприз".
Ох, хлопці! Я замислилася, як все ж підкумарила. Якби ви бачили моє обличчя, коли я вийняла гриби з пакетика. Була там така краса, такий колір, як колорадський жук!
Щоб не загубити всю есенцію, я вирішила приготувати мушлі з цими щедрими грибами. Ну як, главний кухар у своєму пікантному надриві. Додала трішечки цибулі, часнику – вже слина пішла. А ще туди попала трошки масла, щоб це все гарно зігрілось. Та пропізнала їх таки, оті гриби – такі ріденькі, вчиняли вони хіба що втертий ефект на моє тіло та розум.
Тим часом, я облаяла свою ванну з повним розмахом. Вирішила, що досить мені бути звичайною, як всі інші. Хотілось чогось крутого, як в відео у блогерів. Та й фіг з ними, з тими блогерами – я сама можу зробити класні спа-процедури.
Діти, знаєте, моя ванна виявилась найкращим місцем для пісочниці. Там я слухала свою улюблену музику, плювала на всіх і все, і просто відчувала себе богом світу.
Наче я відкрила для себе нову сторінку в моєму житті. Кожен раз, коли я поправлялася, мені здавалося, що я здатна на все. Дивилася на своє відображення у дзеркалі та не могла повірити своїм очам – це ж істина, це царство, це абсолют.
Напевно, хтось може подумати, що я необдумана та безглузда. Але я не згодна. Я не химік, та але мої експерименти цілком вправляють моє чуття.
Тоді я згадала, що ще не випробувала кисеньну маску. Вирішила взяти свої спа процедури на новий рівень. Заскочила в аптеку, купила маску, ну і почала своє творіння.
Один з моїх друзів, також ветеран наркотичних розваг, сказав мені, що якщо хочу вижити, то маю порахувати час, скільки я збираюсь знаходитися у наркотичному оп'янінні. І ось я лежу на своєму новому шикарному дивані, підкумарена та готова відзначити найкращі миті свого життя.
Час летить, я проваляюсь в своєму світі, де немає ніяких проблем, страхів, лиш солодкий забуття. Невдовзі я починаю відчувати, що мій розум занурюється на глибину темряви, а думки стають вдвічі глибшими.
Здається, мені навряд чи вдасться убитися на наркотиці так сильно, як я хотіла. Це якщо говорити про фізичну смерть, звісно. Але відчути себе одним з тих світлих духів, які знаходяться між різними світами – ось це мені під силу.
Все вже позаду, я знаходжуся в тому стані, коли все просто хороше. Моя душа літає уночі, наче комаха навколо світла. А я знаю, що завтра все буде так само класно, бо я так само зачарована своїми закладками.
Друзі, навіть не знаю, як вас вітаю. Мабуть, найкращий спосіб – це запропонувати вам зі мною покататися на хвилі наркотичного екстазу. Але згадайте, що тут є свої правила та ризики. Дякую за увагу та пам'ятайте, що це все-таки молодіжний сленг.
Прикольно, братаны! Возможно, вы решили, что я это всерьез напишу, но прикиньте, я вижу завёлся крутой чел, который захотел почитать мою историю. И чего? Конечно, лажанулся чуток и откуда ты знаешь, что на самом деле со мной не так? Ну да пофиг, посмотрим, как все сложилось.
- это, знаешь, такая штука, которую употребляют наркоманы, если не жрать готовить или трава закончилась. Вот, допустим, я как-то занудил и закинулся закладками. Кстати, бензы (это же таблеты, которые рвет), я тоже время от времени прикупляю. Ну, чтобы настроение поднять, а таблетки - они у всех круто работают. Как колесо!
А вот таблетологи - это уже другое дело. Это такие ребята, которые себя мощно считают и каждый день пластилином поколоться стремятся. Ну да, гашиш в народе пластилин называется. А мухоморы? Не, с ними я не шалю, хоть они и самые психоделические грибочки. Так что, пейсатели, не думайте, что я на все готов.
И вот однажды, когда мозг у меня уже нормально закумарился, почему-то решил записаться на олимпиаду по русскому языку. Ну, жизнь-то одна, братаны, а такие штуки не каждый день случаются. Вот сижу я, а по телеку реклама идёт, что кумарская олимпиада будет. Я такой подумал: "а почему бы и не попробовать?". Ахаха, тогда я был весьма позитивным.
Но ведь нужно было ещё грибы купить. Благо, в городе эту шнягу можно найти. Хоть живу тут не так давно, а уже знаю, где искать. Между прочим, если ты решил тоже купить, то тебе в подворотню сходить надо. Там продают, знаешь ли. Вот и я туда направился, с неопределенной надеждой на успех.
Стою я, значит, там, недалеко от заброшенной ларька, под жарким солнцем и жду, что тот чувак появится. Разговорились мы так, когда я сказал, что грибы хочу купить, а он сразу же понял, что мне нужны псилоцибиновые. Да, да, именно эти. Я весь в ожидании кивнул и он показал мне мешок. "Вот, браток, держи. 100 грамм уже в пути".
Так что, проблема с грибами решена, а олимпиада уже близко. Я, конечно, безгранично доволен своим решением. Теперь осталось только подковаться и готовиться к битве за первое место. Вот только решить, как же мне их употребить - съесть или закатать в таблету. Да, братаны, выбор был трудный, но я решил не рисковать и сделал настойку.
Итак, день "Х" настал. Мы все собрались в этом заброшенном домике, где обучались. Вдруг я вижу, что тут почти все пацаны наркоманы и на всех лицах улыбка. Все перекачались перед олимпиадой. Воспоминания того дня до сих пор вызывают у меня смех.
Туда приходит преподаватель по русскому. Суровый дядька, но какой-то замороченный. Видать, не только мы себя развлекаем. Он такой начинает раздавать задания и объяснять правила. Я тут стою, братаны, смотрю на него и думаю: "А что, если я сейчас налить из своей бутылки?". Но я то понимаю, что настоящую налоговую добавку пока что лучше не открывать.
И вот настал мой черёд. Я сажусь за стол и начинаю писать. Признаюсь, я не особо многое знаю по русскому, но что-то мне подсказывало, что сегодня я смогу доказать всем, что я не только тупорылый наркоман, но и талантливый писатель.
Интересно, а чем был вызван этот влёт в космос? Ну, ты понимаешь, кумар оставляет свои следы. И я весь в творческой трансе пишу и пишу. Засосало меня полностью, и я просто не мог остановиться. Каждое слово, каждая запятая - всё для меня было настолько важно.
В итоге я закончил, братаны. Выдал своё творение на проверку. А потом началось самое интересное - ожидание результатов. Я весь был в предвкушении и надеялся, что они там оценят мою работу и дадут мне место на пьедестале. Но как только я получил результаты, меня просто сразило.
Оказывается, я занял первое место! Вот это да, братаны! Хоть наркоман, но всё равно крутой! Я вся был в шоке от своего успеха. Не мог поверить, что галюциногены так влияют на творческое начало. Было круто, но я понял, что такие шутки лучше оставить на потом.
Вот такая история, друзья, со мной случилось. Я, наркоман, поучаствовал в олимпиаде по русскому языку и победил. Так что не стоит судить о человеке только по его образу жизни. Ведь каждому из нас судьба крутит колесо, и мы не всегда управляем своими действиями.
Фидбэк
Курилка